Українська мова

Віршовані правила з української мови

Українська мова

Про кого? І що? Йде мова -

Підмет називає слово.

"Що зробити? Що робив?" -

Присудок це говорив.

Головними ми є в реченні,

І порядок забезпечений.

У кого? Чого? Болить.

По кому? Чому? Біжить.

І кого? І що? Я бачу,

З ким? І чим? Писав задачу,

На кому? Чому? Лежить,

Про усе оце багато

Розкаже нам додаток.

Завжди всі означення

Велике мають значення.

Хто який? яке? яка? Чистий, біле чи рідка.

Всі - які? нові і смілі,

Добрі, радісні і вмілі.

А оці обставини

Розкажуть про вистави нам:

Де? коли? й куди? іти,

Звідки? як? чому? нести:

Вчора, вранці, завтра, мило,

Швидко, гарно, чисто й біло.

Частини мови

Іменник - це така частина,

Що називає нам усе:

Верба, калина, Україна

Нехай нам щастя принесе.

Хто? і що? нам все розкаже

І усім-усім покаже,

Що таке земля і зілля,

Хто нам добува вугілля?

Дієслово має дію,

Розповість вам, що я вмію.

Що робити? що зробити?

Будем справно ми служити:

Грати, бігати, співати,

Рідну землю захищати.

На прикмети я вкажу,

Хто,який -- я розкажу:

Синій, чистий, новий, білий,

І яка у світі сила,

Що зробила нам добро,

Щоб яке воно було?

Всі які повинні бути,

Щоб родину не забути?

Жіночий рід - вона, моя:

Мати, сіль, земля твоя.

Чоловічий рід - він, мій:

Стіл, портфель, диван і бій.

Середній рід - моє, воно:

Поле, озеро й вікно.

Коли одна - це однина:

Парта, дошка й бузина.

В множині - вони, мої:

Книжки, пташки і краї.

Чоловічий і жіночий

Iз закінченням -а, -я: Мама, Саша, Настя, школа -

Всі вони - моя сім'я.

Кузьма, Микита і Микола -

Всі вони ходили в школу.

Верба, калина, Україна -

Іменник першої відміни.

Чоловічий на (нуль), -о:

Дядько, стіл, Іван, Петро,

І середній: -о; -е; -я:

Поле, море і знання.

Не можуть жити друг без друга,

Бо всі вони - відміна друга.

Рід без закінчення жіночий -

Всім попадати мусить в очі:

Радість, гордість, осінь, піч,

Сіль і мідь, і тінь, і ніч.

Належать всі без зміни

До третьої відміни.

Середній рід на -а і -я,

Від нього клопіт маю я:

Як почну я відміняти,

То почую -єн-, -ат-, -яти:

Лоша, лошати, на лошаті,

Кошеня, у кошеняти,

І говорять всі мені:

Ще й ім'я, бо імені,

Скажу тоді відверто -

Відміна це четверта.

Учні читали,

Літо пройшло -

Це всеє минуло,

Це вже було.

Теперішній час - це зараз, тепер:

Читаю, малюю на свій я манер.

В майбутньому мрію

Відомим я стати,

Щоб всіх лікувати,

Любити, навчати.

Читають, пишуть і клюють -

Всі вони на -уть і -ють,

Скажу я вам уперше:

Дієвідміна перша.

Ліплять, дружать і стоять -

Ви пишіть в них -ать і -ять.

Запишемо ми їх без зміни

До другої відміни.

Я - займенник,

За іменник

В реченні буваю,

Вкажу вам на прикмети,

Але не називаю:

Ти і ми, і ви усі,

Любим митися в росі,

Той, собі, тобі і нам -

Все розставить по місцям.

Є тут особа і число,

Всім нам дуже повезло:

Я, воно, ти, він, вона -

І-III, однина.

Ми, ви і вони -

І-ІІІ множина.

Числівник вкаже на число:

Скільки? вас усіх було,

Котрий? з вас сьогодні вранці

Принесе п'ятірку в ранці:

Перший, третій, п'ятий

Чи двадцять дев'ятий.

Де? коли? куди? і звідки?

І чому? й навіщо? й як?

На запитання все моє

Прислівник відповідь дає:

Вчора, вранці, чисто, біло,

Марно, сумно, рідко й сміло.

Прийменник, сполучник, частка -

Це маленька пастка.

Не буде без них діла,

Бо це - велика сила:

На парті, в домі, в полі,

Й на серці, і у долі.

Розповість вам розповідне,

Все розкаже, все повіда.

Прийшла зима. Вже випав сніг.

Мама нам пече пиріг.

Песик подає всім лапку.

У кінці поставим крапку.

А питальне запитає:

Що буває? Де літає?

Знак питання ми поставим,

Думати ми всіх заставим.

Вас до дії спонукають,

Почуття в нас викликають.

Незвичайні речі, ні,

Спонукальні речення.

В реченні окличному

Ми когось полічимо,

З святом привітаємо,

Щастя побажаємо!

Тут знак оклику в кінці!

Ось які ми молодці!

Ми про щось розповідаєм,

Щось нове повідомляєм.

Вимовляєм звично -

Значить, неокличне.

Префікс в, -з, під-, об-, над-

(Вийшли наче на парад),

Приголосними всі кінчаються,

Й корінь хитро починається:

Пишем в ньому -я, -ю, -ї

(В пам'яті держи своїй),

Щоб у слові не зливалися,

Й поруч у словах писалися -

Напишемо апостроф,

Все ясно й дуже просто.

Апостроф - наче кома

(Та не живе він вдома),

Він пишеться вверху,

Неначе на даху.

Після б, п, в та м

(Букви ми усім знайдем),

Та ще після ф та р

(І раніше, і тепер),

Перед я, ю, є та ї

Пишем в зошити свої.

Давальний і місцевий:

Кому? чому? і де ви?

У кінці тут -и чи -і:

Мамі і сестрі своїй,

В полі, в лісі, в лузі -

Пам'ятайте, друзі?

Префікс - це частина слова,

Пишемо його в основу:

Між ним питання не поставим,

Ніяке слово тут не вставим:

Прилетів, доніс, прийшов,

Виніс, випив і зайшов.

Окремо пишемо прийменники

З займенниками і іменниками,

Поставимо між ним питання

І виконаємо завдання:

Побіг (по чому?) по дорозі,

Знайшов (на чому?) на порозі.

Префікси є роз- і без-

(Діти, пам'ятайте),

В них ми пишем тільки з,

Це не забувайте.

В українській нашій мові

Пишемо у кожнім слові

В суфіксах, де -цьк-, -зьк-, -ськ-

(Український і сільський)

Завжди пишем з м'яким знаком

І писати будем так ми.

Префікс пишем с- чи з-?

Ой, як, друже, не везе!

Треба всім нам пам'ятати

І у зошиті писати:

Перед к, н, т, ф, х -

пишем с-, й не буде лиха:

І спитати, і сказати,

Стиснути і ще сховати,

Друзів (всіх) сфотографувати,

Щоб усіх запам'ятати.