Шкільна успішність
- це тема, яка зазвичай тримає батьків у напрузі і змушує здригається підчас
кожного невдалого повороту. Якщо дитина − не перший учень у класі, це ще
можна пережити, але якщо вона навчається відверто слабко, на трійки, які в
будь-який момент можуть обернутися двійками, то це вже трагедія. І тоді
батьки впадають у відчай, не знаходячи собі місця і страждаючи питаннями: як
так сталося? Чому? Де і коли не додивилися?
І часто зриваються на дитину: ставлять у приклад навчання успішних
однокласників, примушують сидіти за підручниками до глибокої ночі, карають і
вводять всілякі заборони. Так і хочеться крикнути - не панікуйте! Не
перетворюйте своє життя і життя дитини в домашнє пекло! Тим більше, що ситуацію
можна змінити без сварок, конфліктів і потрясінь. Головне - спробувати
зрозуміти дитину та запастися терпінням.
Шукаємо причину невдач
Коли ви вже вирішили допомогти сину чи доньці «підтягти» навчання, перш за
все, відмовтеся від якого б не було тиску. Дитині і без того непросто: адже
вона чудово усвідомлює, що не виправдовує ваші очікування, і переживає з
цього приводу, навіть якщо демонструє показну байдужість або навіть
презирство до шкільних справ. Більш того, низька успішність у навчанні − це
ще часто й удар по впевненості дитини в собі. Особливо в початковій школі,
коли навчанню вона надає найбільше значення. І якщо щось не виходить, або
виходить погано, вона починає злітися на себе. А далі все наростає, як
сніжний ком: самооцінка знижується, вона перестає вірити в себе і свої сили і
не хоче докладати зусиль, вважаючи їх марними. А проблеми з навчанням все
ростуть, і дитина розуміє, що впоратися з ними нереально. Легше сховатися,
відмовитися від боротьби, зробити вигляд, що її це не цікавить.
Для того, щоб допомогти хлопчаку у відчаї або дівчинці, яка впала в депресію,
вийти з такого оцепененіння, треба, перш за все, зрозуміти причину, з якої не
виходить добре вчитися.
У початковій школі їх може бути п'ять:
У дитини недостатньо розвинене мислення, увага і пам'ять, і їй складно
засвоювати матеріал в нормальному темпі і обсязі.
Що робити? - Знайти гарного вчителя, який зможе допомогти учневі
«підтягтись», більше спілкуватися з дитиною, допомагати з домашніми
завданнями (саме допомагати, а не робити їх за дитину), регулярно грати в
цікаві ігри на розвиток логічного мислення та пам’яті.
Дитина була добре підготовлена до школи і на перших порах їй все давалося
легко, вільно, граючи. Вона не обтяжувати себе, поки в якийсь момент не
втратила контроль над ситуацією, опинившись непідготовленою до сприйняття
нового, більш складного матеріалу.
Що робити? - Допоможіть дитині усвідомити, що не все в житті дається так легко,
як вона звикла. Відрегулюйте її режим, а потім виділіть для уроків достатньо
часу.
Школа, у якій навчається дитина, працює за занадто складним для нього
програмами (це може стосуватися спеціалізованих ліцеїв, не звийчайних шкіл).
Що робити? – Шукайте іншу школу. Здоров `я, і психологічне та фізичне,
дорожче за відмінне знання формул. А необхідні для майбутньої кар'єри знання
дитина все одно отримає, можливо, з вашою допомогою.
Амбіції батьків занадто високі: дитина повинна бути відмінником - і крапка, у
крайньому випадку хорошістом.
Що робити? - Попрацювати над собою. Спробувати зрозуміти, чому вам так
важлива успішність? Як це пов'язано з вашими особистими життєвими успіхами і
поразками?
Дитина довгий час хворіла, багато пропустила, відстала від програми і ніяк не
може надолужити згаяне.
Що робити? - Взяти додаткові уроки та розслабитися щодо успішності. Одужає,
добере згаяне - і наздожене.
«Ти обов'язково впораєшся!»
Батькам важливо розуміти, що дитина не повинна відповідати їх амбіціям і вважати
себе невдахою, якщо вона погано вчиться. Важливо дати дитині зрозуміти, що
любов до неї безумовна і аж ніяк не залежить від шкільних оцінок. Приймайте
дитину як самостійну особистість, поки ще тендітну. Вона потребує підтримки,
розуміння, заохочення та довірчих відносин. І обов'язково вселяйте в неї
впевненість у власних силах. Як саме це можна робити?
«Якомога частіше повторюйте своєму школяру або школярці, що він неодмінно
впорається, що у нього все вийде, - радить батькам Тетяна Беднік, психолог лінгвістичної
гімназії № 1513. - І оріентіруйтеся не на результат, а на ті зусилля, які
прикладає дитина. Не дається нова тема, наприклад, чи не виходить якесь
завдання, але ви бачите, що вона намагається? Підтримайте її. Покажіть, що ви
довіряєте їй, вірите в неї. І тоді поступово вона почне долати ті труднощі,
які раніше здавалися не по плечу. А якщо дитина буде чути лише догани, не
відчуваючи ніякої підтримки, то, швидше за все, інтерес до навчання буде
втрачатися, а успішність − падати».
Це стосується не тільки молодших школярів, але й підлітків. У середній школі
багато хто запускає навчання ще й тому, що перемикаються цілком і повністю на
спілкування з однолітками. Спроба зрозуміти себе і своє місце в житті,
прагнення навчитися будувати стосунки з оточуючими стають головним завданням
для підлітка, все інше часто ігнорується. Про це писала ще Марія Монтессорі.
І якщо у нього склалися довірчі відносини з батьками, то вони зможуть
зрозуміти один одного і знайти компроміси. А батькам не буде складно переконати
своє чадо в тому, що вчитися все-таки треба.
Гра фантазії - на користь справі
|