Причини, що
призводять до порушень в поведінці дитини дуже різноманітні.
Неправильні підходи у вихованні, завищений рівень
вимог, надмірне навчальне навантаження, прагнення до само затвердження та компенсації
комплексів, - хіба ж лише наші діти мають за це відповідати? Діти тонко
відчувають атмосферу в родині і подібним чином реагують на конфлікти батьків. В
більш серйозних випадках під маскою нестерпної поведінки ховаються відхилення
від нормального психологічного розвитку чи психічні захворювання (наприклад,
під фасадом конфліктності, агресивності, зміні рис характеру підлітка можливо
ховаються депресивні розстрої). Спадкові фактори (а характер успадковується від
батьків), важка вагітність, порушення розвитку на першому році життя є
фундаментом для появи проблем в дорослішому віці.
Дитячі психологи і психіатри ставляться до зовнішніх, безпричинних, дивних з
точки зору не спеціаліста змінам в поведінці як до симптомів, верхівки
айсберга, під якою може ховатися серйозна патологія. Якщо в поєднанні з проблемами
поведінки є гіперактивність, втрата раніше надбаних навичок, енурез, кошмари,
схильність до бродяжства, агресивність, то слід проконсультувати дитину в
спеціаліста.
Для дитячого віку характерним є те, що порушення, які викликані різними
причинами, проявляються практично однаково. Перш за все це помітно в поведінці.
В дитсадковому віці це є підвищена тривога, заїкуватість, розстрої сну,
апетиту. В дошкільнят та учнів молодших класів частіше зустрічаються кошмари, втрата
контактів з однолітками.
Нажаль, дані офіційної статистики психічного здоров’я наших дітей звучать
жахливо. Вже у віці 3х років 9,6% дітей мають явну психічну патологію. Серед
дошкільнят лише в 45% дітей відсутні ознаки порушення психологічного розвитку.
А серед учнів старших класів розповсюдженість порушень в психічній сфері
досягає 70-80%; 48% юнаків признаються негідними до служби в армії, серед них
чверть (!) за психічною патологією.
Ми маємо розуміти, що сьогоднішні діти – це завтрашні дорослі. Визначити, що є
причиною грубого порушення поведінки в дітей та підлітків може лише спеціаліст.
Він точно скаже, де лежить корінь проблеми, дасть кваліфіковані поради, а у випадку
необхідності допоможе.
Багато хто відкладає консультацію, вважаючи, що дитячі психотерапевти лікують
виключно лікарськими препаратами, а робота з психологом буде непотрібною чи не
принесе очікуваного результату. В більшості випадків ситуація може бути
виправлена в найкоротші строки за допомогою величезного арсеналу нелікарських
засобів: це багато чисельні методики індивідуальної та сімейної психотерапії,
пошук та усунення факторів, що викликають порушення, лікувально-оздоровчі та
фізкультурні заходи з нормалізацією режимних моментів, гомеопатія тощо.
Коли в дитини болить зуб, батьки біжать до стоматолога, коли дитина кашляє й
чхає – до терапевта. За психологічних проблем, за тяжкої ситуації в родині,
звернення за допомогою, як показує практика, відкладається. Безумовно, виною
тому є недостатність соціальної реклами та загального рівня знань у сферах
психічного здоров’я
Так може перед тим, як кричати на своє чадо і з впертістю намагатися його
перевиховати, слід задатися питанням, а чому ж ваша дитина погано поводиться?